Наше життя (Основи християнської віри і життя)

https://studio.youtube.com/video/lOD3c11DP08/edit

Глобалізація

Слава Ісусу Христу! 

Сьогодні поговоримо про дуже властиве нам, особливо людям двадцять першого століття, явище глобалізації, і відповідно, що говорить Соціальне вчення Церкви з приводу цього явища. Глобалізація – це є процес економічної, культурної та іншого роду інтеграції. Коли щось, що було локальним, притаманним одній спільноті, одній країні, долає кордони, долає межі і стає явищем всесвітнім. 

Практичними проявами глобалізації є, скажімо, можливість міграції та відкриті кордони. Зараз ми маємо значно менше обмежень на те, щоб поїхати в іншу країну, змінити місце проживання чи знайти собі місце праці в тій чи іншій країні, в якій ми хочемо, в якій нам зручно, чи яку просто хочемо відвідати. 

Наслідком глобалізації є також таке явище як міжнародний поділ праці, коли одні товари виробляються в одній частині світу, інші – в іншій. Ті чи інші великі держави чи конкретні країни мають можливість між собою обмінюватися товарами, послугами. Ми також можемо говорити, що наслідком глобалізації є міжнародні політичні союзи, такі як Європейський  Союз, НАТО чи якісь інші політичні блоки. 

Глобалізація – це також стирання кордонів у комунікації за допомогою різних досягнень техніки, різних технічних засобів, мережі Інтернет. Глобалізація також сприяє міжкультурному зближенню чи міжрелігійному діалогу. Ті чи інші культури, які в основному були зосередженні в конкретних етнічних середовищах, стають доступними всьому світу і популяризуються у ньому. Таким чином ми можемо спостерігати і вивчати велике культурне різноманіття. 

Разом із позитивними сторонами глобалізації всі раніше перераховані речі мають також і явні або приховані загрози. Скажімо, міжнародний поділ праці, який дозволяє тій чи іншій країні спеціалізуватися на виробництві якогось продукту, дуже часто може спричиняти те, що великі виробництва можуть знаходитися у країнах, де люди отримують низькі заробітні платні, таким чином ми маємо небезпеку експлуатації людей, навантаження їх великою працею за мізерну оплату. Разом з тим, ми усі з вами є свідками нерівномірного розподілу благ, коли в одних країнах спостерігаємо надлишки виробництва їжі, а інші країни потерпають від голоду чи браку чистої питної води. Також ми з вами говорили про можливість міжкультурного чи міжрелігійного діалогу, де позитивом є те, що ми можемо досвідчувати інші традиції чи культурну спадщину тих чи інших народів. З іншого боку, ми теж є свідками релігійного екстремізму, який поширюється без кордонів, або різного роду культурних чи релігійних конфліктів. 

Отож, якщо підсумувати і спробувати дати відповідь на те, що Церква говорить про глобалізацію, то ми зустрінемо декілька важливих моментів. Найперше, глобалізація є гарним інструментом і гарною нагодою для того, щоби  досягнути загального чи глобального спільного блага, коли ті країни, які є добре розвинені, допомагають країнам, які розвиваються, або є менш розвиненими. Разом з тим усі процеси глобалізації мають будуватися на незмінних принципах: справедливості, солідарності і спільного блага. Іван Павло ІІ казав: «Глобалізація сама по собі не є ні доброю, ні поганою, вона буде такою, якою зроблять її люди своїми вчинками».