Слава Ісусу Христу!

Говоримо сьогодні про гріх, покаяння і совість.

Найперше гріх в нас асоціюється з гріхом прародичів: Адама і Єви. І справді, цей вчинок Адама і Єви, який згаданий на перших сторінках Біблії, віддалив людину від Бога і від себе самої, від ближнього. Звичайно, гріх – це не одноразова проблема, це стан. Східно-християнська традиція навчає, що гріх є станом хвороби, який проявлятиметься в багатьох симптомах. Такими симптомами будуть вчинки, помисли, різні фантазії і мрії, які пов’язані з гріхом.

Якщо гріх – це стан хвороби, то грішник, значить, потребує не осудження, а лікування, адже є хворим. Цілителем або Лікарем є сам Христос. Гріховним вчинком (який є симптомом стану хвороби) називаємо свідомий і добровільний переступ Божої заповіді. Як звичайно одна хвороба провадить до іншої, так дуже часто гріх приводить до інших гріхів. Святі отці навчали нас про 8 головних гріхів або пристрастей, які часто пов’язані між собою. Йде мова про обжерливість, розпусту, грошолюбство, гнів, смуток, нудьгу, марнославство і гордість.

Згрішивши, людина завжди має шанс на покаяння, без покаяння немає спасіння. Бачимо це із притчі про Блудного сина: Бог – Добрий Батько – давно простив своєму блудному синові, але син ніколи би про це не дізнався, якщо б не покаявся і не прийшов до Батька. Тому ми потребуємо покаяння, не щоб заслужити спасіння, а щоб відкрити для себе правду про те, що Бог нам простив і нас приймає.

У покаянні нам допомагатиме совість. Слово «совість» походить від старослов’янського «со-відати», тобто «спів-знати». Що це значить? З ким ми щось спів-знаємо? Ми покликані спів-знати правду про нас самих із Богом, однак можемо своїм свобідним вибором робити це і з нечистим духом. Якщо ми спів-знаємо правду про себе з Богом, то наша совість буде правильною і правильно нас спрямовуватиме. Якщо ж ми будуємо своє спів-знання будувати з нечистими духами, то наша совість буде викривленою.

Викривлена совість буває двох видів: широка і вузька. Широка совість бачить гріх як майже неіснуючий, майже усі свої вчинки людина з широкою совістю оправдуватиме, адже думатиме: «І те не є гріхом, і це не є гріхом, а це є лише малим чи незначним гріхом». Така совість не веде людину до покаяння, така людина вважає себе майже безгрішною або принаймні кращою за інших. Вузька совість є протилежністю до широкої, але також є викривленням. У вузькій совісті людина бачить як гріх навіть те, що гріхом не є, – це називаємо скрупульозністю. Скрупульозність позбавлятиме людину радості віри, така людина в усьому бачитиме гнітючу тінь гріха. І такій людині також важко покаятись, бо вона не вірить у милосердного Бога, а в усьому шукає своєї вини.

Звичайно, широка і вузька совість мають шанс бути перевихованими. Якщо людина шукає допомоги у духовних провідників, є відкритою на Божу благодать, то знайде спосіб формувати свою совість у правильному напрямку.

Підсумовуючи, гріх завжди віддаляє людину від Бога і від ближніх. Згрішивши, ми покликані покаятися. Покаяння у нас спонукатиме Дух Святий, Який завжди відкриває правду про те, що Отець чекає нас, щоб прийняти у свої обійми. Для того, щоб покаятися, нам послужить правильно сформована совість, а її формувати знову ж таки допомагатиме нам Святий Дух. 

Остання зміна: понеділок 1 червня 2020 09:59