Наше життя (Основи християнської віри і життя)

Слава Ісусу Христу!

Говоримо тут про людину та її свідомі і добровільні вчинки, та про те, як ми оцінюємо ці вчинки. Людина покликана зростати постійно у Богоподібності, тобто щораз більше ставати подібною на Бога, або іншими словами, зростати від образу до подоби. І справді людина може здійснювати це покликання, співдіючи Божій благодаті, адже є обдарована розумом, свобідною волею та самовладанням, тобто здатна володіти над собою, над своїми інстинктами. Саме тому людина є морально відповідальною, бо ж свобода, самовладання, розум безперечно пов'язані з відповідальністю за свої вчинки.

Усі вчинки можна поділити на морально нейтральні і моральні. Морально нейтральні – це мимовільні чи несвідомі вчинки людини, і тоді не можна говорити про відповідальність людини. Наприклад, малолітня дитина, яка робить щось злого, не буде за це відповідати, бо це несвідомий вчинок. Або людина, що прокидається після наркозу та ще не володіє усвідомленням, може когось образити і не відповідатиме за це. Такі вчинки не оцінює християнська мораль, про них не будемо говорити. Натомість моральні вчинки людини або людські вчинки поділяються на морально добрі і морально злі. Морально добрі вчинки уподібнюють людину до Бога, морально злі вчинки, навпаки, знеподібнюють, тобто чинять її не подібною на свого Творця.

Для того, щоб вчинок був морально добрим, мусить бути добрим зміст дії або те, що людина збирається робити, мета або намір цієї дії і засоби, якими досягається мета. Якщо всі ці три елементи є добрими або засоби є принаймні морально нейтральними, вчинок буде кваліфікуватися як морально добрий. Якщо ж щось одне із цих трьох компонентів є злим, вчинок буде визначатися як морально злий. Обставини і наслідки не є першочерговими елементами оцінки вчинку, на них зважатимемо, але вони не змінюють доброго вчинку на злий, чи злого не роблять добрим. Наприклад, якщо я хочу зробити комусь приємність і спечу торт, а внаслідок споживання мого торта людина отруїться, я не відповідатиму за цей наслідок – мій вчинок залишатиметься морально добрим. І навпаки, якщо я хочу когось отруїти і спечу торт з недобрих продуктів, але людині споживання цього торта не принесе ніякої шкоди і внаслідок ми станемо друзями – це не зробить мій вчинок морально добрим. Іншими словами, мета, засоби і зміст вчинку визначають природу вчинку, а наслідки не мають такої сили, ані обставини.

Однак бувають випадки, коли ми вибираємо дію з подвійним наслідком, наприклад, маємо онкохворого в сім'ї і потребуємо зменшити його страждання. Тоді даємо знеболюючі препарати, а такі препарати, окрім того, що зменшують страждання, також вкорочують життя людини. Для того, щоб вчинок з подвійним наслідком був морально оправданим, мають бути виконані 4 умови: перша – немає іншого шляху – і бачимо справді, що для знеболення онкохворих людей не маємо сьогодні іншого шляху; друга умова – наслідки пропорційні і одночасні – як бачимо, у цьому випадку так і є: як тільки зменшуємо біль, так і водночас скорочуємо життя, є певна пропорція між цими наслідками, а також вони одночасно випливають; третього умова принципу з подвійним наслідком – те, що мета має бути спрямована на добрий наслідок – якщо ми даємо онкохворому знеболюючі лише з метою полегшити страждання, а не вкоротити його життя, це буде морально допустимим; і четверта умова – засоби, які ми використовуємо, мають бути або морально добрими, або принаймні морально нейтральними – у наведеному прикладі із знеболенням онкохворих маємо справу з таблетками: як і майже всі таблетки, знеболюючі є морально нейтральним засобом, який може бути використаний як з доброю ціллю, так і з лихою.

Принцип подвійного наслідку є морально допустимим, але знову ж таки, коли нема іншого шляху, який би дозволяв уникнути негативного наслідку. Маємо також принцип меншого зла, який дуже часто неправильно розуміють. Немає вибору між меншим і більшим злом, якщо йдеться про моральне і моральне зло. Наприклад, красти не є меншим злом, ніж вбивати. Принцип меншого зла стосується виключно вибору між фізичним злом і моральним злом. Що таке фізичне зло? Це шкода для мого тіла, здоров'я чи навіть життя. Наприклад, мені пропонують зректися моєї віри або національних поглядів в обмін на те, що я матиму свободу, і навпаки, якщо відмовляюся від цього зречення, то опинюся в тюрмі чи навіть втрачу життя. Якщо я вибираю не зрікатися віри чи національних інтересів, тобто не робити морального зла, як наслідок я вибираю для себе фізичне зло: тюрму чи навіть смерть – велике фізичне зло. Однак навіть найбільше фізичне зло є завжди меншим, ніж моральне зло. І це є дозволений вибір меншого зла. Натомість, якщо мені пропонують або сказати неправду, або вбити когось, або вкрасти щось - це є ситуація, в якій вибираю нічого – ні те, ні друге, ні третє: це не є ситуація вибору меншого зла. Отже, підсумовуючи,людські  вчинки виявлятимуть рух людини у напрямку або до Бога, або в протилежному.