Наше життя (Основи християнської віри і життя)
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні говоримо про трансплантацію і донорство. Трансплантація - це особливий метод лікування, при якому уражена частина тіла замінюється на відповідний біо імплантант з метою збереження життя і здоров'я. В якості біо імплантантів можуть бути використані клітини, такі як гемопоетичні клітини, тканини рогівка, серцеві клапани, органи: нирка, серце та комплекси органів: серце і легені, або й цілі кінцівки. Розрізняють два типи донорства: прижиттєве донорство, тобто дарування одного з парних органів, або регенеруючих частин тіла, та посмертне донорство, тобто отримання органу після ствердження смерті донора. Смерть донора подтверджується за наявності так званого неврологічного критерію, тобто безповоротної та повної відсутності активності головного мозку. Як Церква ставиться до трансплантації та донорства в цілому. Найбільший дар ближньому полягає в самопожертві, особливо заради збереження його життя і здоров'я. Донорство є актом милосердя, який базується на принципі солідарності із своїм ближнім. Дарування частини власного тіла своєму ближньому, особливо коли він має в цьому потребу, є виявом справжньої християнської любові. Адже, ми даруємо не лише якусь річ, але частину себе самого. Рішення подарувати комусь частину свого тіла є не лише простим актом альтруїзму або щедрості, але виявом особливої гідності людини.
На основі яких критичних критеріїв відбувається донорство. Донорство відбувається із збереження наступних етичних критеріїв: не шкідливість і пропорційність, добровільність та безкорисливість.
Перші два критерії не шкідливості і пропорційності, передбачають допустимі межі раціональної та терпимої шкоди для донора пропорційної до очікуваного результату трансплантації. На практиці - це означає допустимість донорства одного з парних органів, або регенеруючих частин задля збереження життя і здоров'я реципієнта. Останні два критерії: добровільності та безкорисливості передбачають обов'язкову наявність попередньої інформованої згоди донора та виключення будь-яких корисливих мотивів. На практиці це означає наявність попередньої особистої інформованої згоди донора не лише у разі прижиттєвої, але й посмертної трансплантації. А також, абсолютне безкоштовне дарування органів, що на практиці означає виключення будь-якої фінансової вигоди, як самоцілі. При посмертному даруванні, діє ще один етичний принцип - дотримання особистої ідентичності донора, що унеможливлює подальшу трансплантацію будь-яких органів носіїв його особливих характеристик. Таких як головного мозку, гіпофізу, та гонат, тобто статевих залоз з репродуктивною метою.
Підсумовуючи, трансплантація - це особливий вид лікування, до якого вдаються виключно за наявності особливих медичних показів та не можливості збереження життя і здоров'я іншими методами, а також при дотриманні певних етичних принципів: гуманності, не шкідливості і пропорційності добровільності і безкорисливості та гідного ставлення до тіла і особистої ідентичності посмертного донора.