Слава Ісусу Христу!

Поговоримо про евтаназію. Сьогодні під евтаназією розуміють будь-яку дію або бездіяльність , що за своєю природою змістом чи наміром ,ведуть до передчасної смерті людини з метою усунення всіляких страждань.  Евтаназію застосовують не лише до важкохворих людей, але й також до новонароджених з вродженими вадами розвитку. Крім , так званої, евтаназії на індивідуальне замовлення існує і соціальна евтаназія, яка здійснюється не з особистого рішення  людини але з рішення прийнятого суспільством чи владою. Таке рішення приймається з мотивів недоцільності продовження лікування через надмірну витрату ресурсів. Таким чином, ми можемо поділити евтаназію на три види: добровільна евтаназія за особистим звернення людини; недобровільна евтаназія, коли бажання про смерть неможливо отримати, як у випадку дитячої евтаназії або станів несвідомості; та примусова евтаназія супроти волі пацієнта. З цього приводу церква в декларації про евтаназію, навчає : «Ніхто й ніщо не може дати дозвіл на вбивство невинної людської істоти: плоду чи ембріона, дитини чи старця, невиліковного хворого чи помираючого». Крім того, ніхто не може прагнути цього акту вбивства себе самого чи іншої людини, довіреної його відповідальності або опіці, й не може давати  дозволу на таке вбивство ні безпосередньо, ані  опосередковано.

Ніхто не може легітимно наказувати, радити і дозволяти такі дії. Тут ідеться про порушення Божого закону, образу гідности людської  особи, злочин проти життя, замах на людину».

З позиції медика евтаназія виглядає, як вбивство,а з позиції пацієнта, як самогубство. Фізичне життя людини своє або чуже, є першочерговим благом і земною умовою реалізації усіх її цінностей. Воно оберігається  у кожній фазі свого існування та за будь-яких обставин. Жодна мета, якою б позитивною вона не була , не дозволяє його прямого знищення, навіть коли йдеться про життя інших людей.

Часом через нестерпний біль і страждання людина просить смерті для себе або для іншого. Однак такі благання про смерть не завжди є проявами справжнього бажання евтаназії, а радше виявими страху і немочі. Насправді важкохвора людина потребує особливої допомоги, яка в залежності від потреб може бути забезпечена її рідними, близькими, медичним персоналом, психологами, волонтерами або й душпастирями.

Евтаназія в кожному своєму випадку суперечить завданні і природі служби охороні здоров’я, яка покликана зберігати життя і здоров’я, а не призводити до смерті. Підсумовуючи, евтаназія – це морально негідна людської особи реакція на драматичну ситуацію досвіду страждання , яка за своїм змістом і природою нагадує злочин вбивства, тобто, умисне позбавлення життя людини. Життя не отримане нами  самими але дароване нам Богом Творцем і тому ми не можемо розпоряджатися ним в довільний спосіб ані своїм, ані чужим життям. Саме тому евтаназія не є применшенням страждання, але умисним позбавленням найбільшого дару, який людина  отримала від свого Творця.


Остання зміна: неділю 19 липня 2020 23:58