Наше життя (Основи християнської віри і життя)

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми поговоримо про те, чому Церква з позиції християнської моралі не схвально оцінює явище "аборту". Аборт - є не лише чинником погіршення демографічної ситуації в країні, але й фактом викривлення особистої моралі. Адже завжди вимагає йти на компроміс з власним сумлінням, називаючи гріх дітовбивства переривання вагітності.На сьогодні, на жаль, українське законодавство дозволяє таке переривання вагітності до дванадцятого тижня за бажанням жінки, а до двадцять другого тижня за медичними та соціальними показами. Абортом ми називаємо припинення життя людської істоти в період між її зачаттям і народженням, на самих початках її життя. Незалежно від того як він стався мимовільно і спонтанно, чи штучно і умисно. 

Штучний аборт - є завжди моральним злом, який церква називає гріхом. Митрополит Андрей Шептицький у своєму посланні "Не убий" наголошує:

“Особливішим способом мерзенні, жахливі і протиприродні випадки, коли родичі убивають. А може ще гіршими є вони,коли ті діти ще на світ не прийшли. Вже сама обставина, що злочину допускається рідний батько або мати, що дитина не може боронитися.., - все це робить зігнання плоду особливішим родом злочину.” За звичай під штучним абортом вважають усі медичні, оперативні втручання в результаті яких плід вилучається з організму матері. Проте штучний аборт може бути вчинений і медикаментозно. За рахунок вживання комбінованих гормональних контрацептивів і маткових спіралей. Штучним абортом є також усі випадки пов'язані із маніпуляціями, які ведуть до знищення людських ембріонів, отримані внаслідок допоміжних репродуктивних технологій. Поширена в суспільстві думка часто називає аборт засобом планування сім'ї. Однак, аборт не позбавляє чоловіка і жінки батьківства. Чоловік і жінка після аборту залишаються батьками абортованої дитини. Материнство і батьківство починається з моменту зачаття дитини. Читаємо у Євангелії від Луки про те, як Єлизавета називає Марію матір'ю Господа, ще задовго до народження Ісуса. "І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати Господа мого?".

 Аборт по своїй суті є травматичним досвідом, який після себе залишає фізичні, психічні та духовні рани, що потребують згодом зцілення. Вже з моменту зачаття, незалежно від його обставин дитина і її життя - є ввірена під відповідальність батьків. Від моменту зачаття Бог встановлює з дитиною особовий зв'язок. "Перш ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе", - читаємо в книзі пророка Єремії. Святість та недоторканність людського життя базується на особовому ставленні Бога до людини та розкриває її гідність. За знищення недоторканного та гідного в очах Божих людського життя ще до народження несуть моральну відповідальність не лише мати чи лікар-виконавець, але також батько, рідні, близькі, друзі і усі хто сприяв та допомагав в прийнятті цього рішення. Також співучасниками у гріху аборту є всі ті, хто на суспільному та державному рівні сприяв і підтримував прийняття законів, що дозволяють переривання вагітності. 

Підсумовуючи, християни повинні підтримувати і не толерувати гріх аборту. Оскільки людське життя є священне і недоторкане і ми маємо його захищати від моменту зачаття і до природної смерті.